До певного часу Роман Шпак із Глибочка був абсолютно здоровим. Любив футбол, їздити на велосипеді та рибалити на Бугу. В одну мить все змінилося. Роман став людиною з дуже обмеженими фізичними можливостями.

Живе так більше десяти років. До лікарів практично не звертається. Адже після того, як потрапив до одеської лікарні (саме у той момент, який перевернув усе його життя) - розчарувався в медиках і почав ставитися до людей у білих халатах з недовірою. Та здоров’я цього ще молодого чоловіка періодично все ж заштовхує його на лікарняне ліжко. Так було і тиждень тому.

«Швидка» привезла Романа у Тростянецьку центральну районну лікарню. На лікування поклали його до неврологічного відділення. І тут чоловік був надзвичайно приємно вражений. Тихе місце серед природи, водночас - центр Тростянця... Пацієнти неврологічного відділення особливо потребують спокою, усамітнення, разом з тим, дбайливого догляду. Тому для них там ідеальні умови.

- Я навіть не можу відзначити когось персонально, - каже Роман, - весь медперсонал, особливо санітарочки - це дуже уважні і турботливі люди. їх відношення - це вже само по собі лікування. Не дивно, що мені там майже відразу стало легше. Глибоко вдячний усім щ працівникам неврологічного відділення за те, що людяні, милосердні, ще й до того професіонали.

Щирі, душевні подяки медикам насправді сьогодні не таке вже й поширене явище. Тому особливо приємно, що в Тростянці є люди у білих халатах, яким дякують не тому, що так прийнято, а тому, що дяка ллється прямо з серця.