Поділля

Географія

Герб Поділля

Займає басейн межиріччя Південного Бугу і лівих приток Дністра, на Подільській височині наУкраїнському кристалічному щиті в лісостепу. Тут знаходиться Волино-Подільський тектонічний блок. На Поділлі по лінії р. Збруч тягнуться гори Медобори ( Товтри )

Древня історія

На Поділлі люди жили з давніх давен. З археології відомо, що в цьому регіоні існували середньодністровські стоянки палеоліту Лука Врублевецька та ін. (Ашельська культура), Яруга іСуботівка (Могилів-Подільський район), Сокіл (Кам'янець-Подільський район), Касперівці, Більче-Золоте (Молодовська культура, Мустьєрська культура). Також представлені Солютрейська культура,Оріньяцька культура, Мадленська культура, Анетівська культура. У мезоліті - Кукрецька культура.[1]

В неоліті існували Буго-Дністровська культура 6500-4750 рр. до н.е., культура лінійно-стрічкової кераміки 5500-4900 роках до н.е., Лендельська культура(середина 4 — середина 3 тисячоріч до Р. Х.). Справжній демографічний вибух почався з появою аріїв[2] (генетична ru:гаплогруппа R1a (Y-ДНК)[3]), які прибули з Балкан , біля 4000 р. до н.е. і створили поселення трипільської культури. Після різкого зростання чисельності цієї гаплогрупи в Україні арії рушили на завоювання Євразії. Це булиіндоєвропейці, тобто носії мови ведійський санскрит. За дослідженням спеціалістів з генографії та генетичної генеалогії сьогодні відсоток цього генотипу серед українців перевищує 54%, також достатньо значною є ru:гаплогруппа I (Y-ДНК) (22 %). Також на Поділлі зафіксовані -Культура шнурової кераміки, культура кулястих амфор, Лійчастого посуду культура, комарівська культура, Білогрудівська культура,Пшеворська культура, Зарубинецька культура.

З 9 ст. до н.е. край населяли носії чорноліської культури та черняхівської (бл. 4 ст. н. е.), яку дослідники ототожнюють із гунами. Геродот(бл. 484—425 рр. до н. е.) писав про те, що Поділля населяють сармати, тому наша країна на європейських картах фігурує під назвою Сарматія Європейська.

З поч. 3 ст. активізуються християнські місіонери, створюється Скіфська єпархія. Оскільки рідною мовою проповідників була грецька, вони називали місцевий народ скіфи-орачі, хоча в історичних документах того часу він фігурує вже під назвою анти (Пеньківська культура). (див.Прабатьківщина слов'ян)

З 6 ст. тут знаходилось князівство уличів, потім Болохівська земля.

Русь Подільська

Подільська земля мала підданство Святославу Ігоревичу, а далі його нащадкам. Кордони Русі подільської були до Чорного моря.

В сер. 12 ст. Поділля належало до Червоної (галицької) Русі.

Іпатіївський літопис повідомляє, що в 1240 р. боярин Доброслав Судич захопив Пониззя із Бакотою. Також згадуються в літописах містаУшиця (біля смт. Стара Ушиця),(Калюс)

В 1241 р. спалахнуло повстання на Пониззі. Після цього міста Болохівщини були поруйновані військом Галицько-Волинське князівство, каральні експедиції продовжувались до 1257 р.[4]. Літопис Руський повідомляє, що 1257 р. "Після крем’янецької ж війни хана Куремси Данило здійняв війну проти татар. Порадившися з братом Васильком і з сином Львом, послав він воєводу Діонісія Павловича і взяв город Межибоже. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Болохів, а Львові — Побожжя і людей татарських." В 1252 р. захоплена 600 тисячною Золотою Ордою (Батий).

Активний розвиток краю, будівництво укріплених замків почалися після завоювання Ольгердом найпізніше 1362 р., в результаті якого земля увійшла до складу Великого князівства Литовсько-Руського (ВКЛ) з центром у м. Вільна (Вільнюс). Первісним осередком майбутнього центру Поділля стала фортеця Клeпiдава (Петрадава, навколо якого пізніше сформувалося місто Кам'янець-Подільський.

У Галицько-Волинському літописі ця територія відома під назвою «Пониззя».

Уперше назва «Поділля» вживається у документах 14 століття. Історики та етнографи поділяють Поділля на Східне і Західне. До 1340-х рр. землі Поділля перебували під контролем перекопських татарських ханів. Територія була поділена на тьми, на яких сиділи отамани (вільні від сплати податків), що платили данину перекопським ханам.